Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.06.2016 року у справі №910/10562/14
Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №910/10562/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 910/10562/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю представників : ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" - Гавриленка Я.С.; ПАТ "Мостобуд" - Лиманця О.О.; ТОВ "УніКредит Лізинг" - Просалової О.Є.; розпорядника майна ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" - Косякевича С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "УніКредит Лізинг"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та ухвалу Господарського суду м.Києва від 10.12.2014 в частині кредиторських вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" на суму 9 906 712,13 грн. по справі № 910/10562/14 за заявою ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 04.06.2014 прийнято заяву ТОВ "УніКредит Лізинг" про порушення справи про банкрутство ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ", призначено підготовче засідання на 18.06.2014.

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду м.Києва від 18.08.2014 порушене провадження по справі № 910/10562/14 про банкрутство ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ", на підставі ст.ст.10, 16, 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній після 19.01.2013, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнано вимоги ініціюючого кредитора в сумі 4 720 754,94 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Косякевича С.О., призначено попереднє засідання суду на 27.10.2014.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду м.Києва від 10.12.2014 по справі № 910/10562/14 /суддя : Чеберяк П.П./ затверджено реєстр вимог кредиторів до ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ", зокрема, визнано грошові вимоги ТОВ "УніКредит Лізинг" в сумі 4 720 754,94 грн (4 черга вимог), 7 308,00 грн (1 черга вимог), відмовлено ТОВ "УніКредит Лізинг" у визнанні кредиторських вимог до боржника в сумі 9 899 404, 13 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 по справі № 910/10562/14 /судді : Сотніков С.В., Копитова О.С., Разіна Т.І./ ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 в частині кредиторських вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "УніКредит Лізинг" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та ухвалу Господарського суду м.Києва від 10.12.2014 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "УніКредит Лізинг", посилаючись на те, що вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, справу частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" в сумі 9 906 712, 13 грн. направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ТОВ "УніКредит Лізинг", яка підтримала касаційну скаргу у повному обсязі, представників ПАТ "Мостобуд", ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" та розпорядника майна боржника, які заперечували проти касаційної скарги та просили відмовити у її задоволенні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження по справі про банкрутство ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" порушено на підставі ст.ст.9-16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"/ в редакції Закону, чинній з 19 січня 2013/, за загальною процедурою.

Згідно із ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше двох місяців та десяти днів, а у разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону. Обов'язок щодо такого повідомлення суд може покласти на розпорядника майна або боржника.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Ухвала суду за результатами попереднього засідання має істотні правові наслідки для продовження процедури банкрутства та формування представницького органу кредиторів у справі про банкрутство.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" офіційно оприлюднене на веб-сайті ВГСУ 21.08.2014.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.09.2014 до господарського суду м.Києва подано заяву ТОВ "УніКредит Лізинг" про визнання його кредитором боржника з вимогами в сумі 9 906 712,13 грн (а.с.4-13 т.2).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Кредиторські вимоги ТОВ "УніКредит Лізинг" в сумі 9 906 712,13 грн. грунтуються на заборгованості за договором фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008 та складаються із основного боргу зі сплати лізингових платежів в сумі 6 666 864,54 грн, 3 % річних в сумі 522 342, 21 грн., інфляційних втрат в сумі 813 678,99 грн, пені в сумі 506 626,31 грн та витрат по сплаті судового збору.

Відмовляючи ТОВ "УніКредит Лізинг" у визнанні кредиторських вимог до боржника в сумі 9 899 404, 13 грн (9 906 712,13 - 7 308,00), господарський суд першої інстанції виходив з того, що грошові вимоги кредитора, які складають вартість майна, що залишилось у власності кредитора є безпідставними, враховуючи оплату лізингоодержувачем винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно за період з 31.12.2010 по 05.09.2013 в загальній сумі 2 609 831,16 грн., а тому нарахування ТОВ "УніКредит Лізинг" на борг в розмірі 4720754,94 грн. 3% річних (521093,74 грн.) та інфляційних втрат (868798,34 грн.) за період з 14.12.2010 по 17.08.2014 відповідно до ст. 625 ЦК України є необґрунтованим.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Київський апеляційний господарський суд переглянувши матеріали справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.99-101 ГПК України, погодився з висновком суду першої інстанції, що кредиторські вимоги ТОВ "УніКредит Лізинг" до боржника в сумі 9 899 404, 13 грн. (9 906 712,13 - 7 308,00) грн. не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ".

Згідно із ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.01.2008 між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 374-LD, відповідно до умов якого, лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у договорі, зокрема, Додатку № 1) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (п.1.1 договору) (а.с.15-27 т.2).

Рішенням Господарського суду м.Києва від 28.04.2011 по справі № 10/503, у зв"язку із порушенням ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" зобов"язань за договором фінансового лізингу № 374-LD, стягнуто з ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" основного боргу - 8 529 894,49 грн., пені - 408 616,77 грн., втрат від інфляції - 722 149,36 грн., 3% річних - 249 254,78 грн. та судові витрати: державного мита - 25 500,00 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн. (а.с.12-17 т.1).

В подальшому, додатковою угодою № 1 від 21.08.2012 до Договору фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008 (п. 2) сторони узгодили, що на дату укладання цієї додаткової угоди, лізингоодержувач має перед лізингодавцем борг за договором фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008 в сумі 6 414 780,91 грн., який виник за період з 01.12.2010 по 01.08.2012 (відшкодування вартості предмета лізингу та винагороди лізингодавця, пеня, додаткові суми) (а.с.42-44 т.2).

Згідно п. 5 додаткової угоди № 1 від 21.08.2012, сторони дійшли згоди викласти додаток № 2 до договору у новій редакції, що викладена в додатку № 2 до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною. У додатку № 2 сторони визначили дату сплати та розмір лізингових платежів (а.с.45 т.2).

Між сторонами 04.10.2012 укладено Угоду про часткове прощення боргу за договором фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008, за умовами якого сторони встановили, що станом на дату укладення цієї угоди борг лізингоодержувача за вищевказаним договором фінансового лізингу складає 7 286 684,66 грн., з них: відшкодування основного боргу - 5 906 663,75 грн.; відшкодування пені - 408 616,77 грн.; відшкодування втрат від інфляції - 722 149,36 грн.; відшкодування 3% річних - 249 254,78 грн (а.с.28 т.1).

Відповідно до п.2 Угоди про часткове прощення боргу за договором фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008 сторони домовились припинити зобов'язання лізингоодержувача щодо сплати грошових коштів шляхом прощення боргу в сумі 1 380 020,91 грн., в тому числі відшкодування пені - 408 616,77 грн.; відшкодування втрат від інфляції - 722 149,36 грн.; відшкодування 3% річних - 249 254,78 грн.

Таким чином, з 04.10.2012 заборгованість лізингоодержувача складала 5 906 663,75 грн. - основний борг, який підтверджений судовим рішенням у справі № 10/503 та узгоджений сторонами.

Згідно повідомлення кредитора про відмову від договору фінансового лізингу № 1910 від 20.08.2013 договір фінансово лізингу № 374-LD від 28.01.2008 був припинений ТОВ "УніКредит Лізинг" в односторонньому порядку.

Відповідно до акту приймання-передачі від 02.12.2013 до договору фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008 боржник (лізингоодержувач) повернув лізингодавцю предмет лізингу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, за період з 31.12.2010 по 02.12.2013 боржник сплатив на користь кредитора 2 609 831,16 грн.

Таким чином, грошові вимоги ТОВ "УніКредит Лізинг" до боржника в сумі 9 906 712,13 грн. є вимогами щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані на суму 4 720 754,94 грн (сума безспірних грошових вимог, визнаних рішенням суду) за період з 14.12.2010 по 17.08.2014 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання кредитором лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність боржнику, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, обов'язок сплатити за товар обумовлену договором грошову суму виникає у покупця в разі переходу права власності за товар.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.1.1, п.10.3 договору фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008 обов'язок щодо придбання предмета лізингу покладався на лізингодавця (ТОВ "УніКредит Лізинг") та протягом усього строку дії цього договору є його власністю. По закінченню строку дії договору фінансового лізингу, якщо сторони повністю виконали власні зобов'язання за ним, предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача (ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ") (п.13.1; п.13.2 договору).

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки боржником, в порушення ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" не сплачувались у строк періодичні лізингові платежі, то ТОВ "УніКредит Лізинг" надіслав боржнику відмову від договору, а отже, договір фінансового лізингу № 374-LD з 05.09.2013 припинив свою дію і предмет лізингу було повернуто кредитору, так як право власності на предмет лізингу до боржника - ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" не перейшло.

Відповідно до п. 12.3 договору фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008, якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, визначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, так як право власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008 від ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" не перейшло, то вимоги кредитора про визнання вимог до боржника, які складають вартість майна, що залишилось у власності кредитора є безпідставними.

Дана правова позиція про те, що зобов'язання, які мав боржник перед кредитором на дату розірвання договору є припиненими викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 по справі №11/5005/2290/2012.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, оскільки боржником частково погашена заборгованість за договором фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008 протягом 2011-2013 років, то суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що нарахування ТОВ "УніКредит Лізинг" на борг в розмірі 4720754,94 грн. 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.12.2010 по 17.08.2014 включно, відповідно до ст. 625 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та ухвала Господарського суду м.Києва від 10.12.2014 в частині кредиторських вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" на суму 9 906 712,13 грн. по справі про банкрутство ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "УніКредит Лізинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 та ухвалу Господарського суду м.Києва від 10.12.2014 в частині кредиторських вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" на суму 9 906 712,13 грн. по справі № 910/10562/14 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.